Спершу єдиним способом встановити програми в системі GNU/Linux було отримати архів .tar.gz з їх вихідним кодом і відкомпілювати його. Однак ефективного способу слідкувати за тим, що встановлено в системі, не існувало.

Потреба в цьому способі постала при створенні Debian, і засобом керування пакунками стала система за назвою dpkg. Вона з'явилась на GNU/Linux ще до того, як Red Hat вирішив створити власну систему «rpm».

Однак перед творцями GNU/Linux швидко виникла нова дилема. Їм знадобився спосіб для швидкого, практичного й ефективного шляху встановлювання пакунків, який автоматично обслуговував би залежності й турбувався про конфігураційні файли при оновленні. Тут Debian також був першим, запропонувавши систему APT (Advanced Packaging Tool — покращений інструмент роботи з пакунками), яку потім корпорація Conectiva пристосувала для використання з rpm і котрий запозичили ще деякі інші дистрибутиви.

Цей посібник не розглядає apt-rpm — так називається APT, перенесений на Conectiva — однак ми радо розглянемо доповнення до документу з цього приводу.

Підручник базується на випуску Debian Sarge.

Основні поняття і термінологія

Нижче наведені основні поняття і термінологія, використані в посібнику:

рядок джерела APT : рядок джерела APT, або (для стислості) джерело APT,— спеціальний рядок, який ви додаєте до конфігураційного файлу, щоб вказати APT, звідки брати пакунки; див. розділ 2.1.

двійковий пакунок : файл .deb, готовий для встановлення програмою керування пакетами (dpkg). Він може включати двійкові файли, а може містити й незалежні від архітектури дані — незалежно від цього він називатиметься двійковим пакетом.

ЗАВЕРШИТИ